Донація яйцеклітин (ооцитів) є одним із найважливіших методів допоміжних репродуктивних технологій. Вона дає можливість жінкам, які не можуть використовувати власні яйцеклітини через вік, генетичні захворювання або знижений оваріальний резерв, зачати та виносити дитину.
Медичний процес
Донори проходять курс гормональної стимуляції для стимулювання росту кількох фолікулів. Приблизно через 10–14 днів яйцеклітини вилучають під час амбулаторної процедури під загальною анестезією. Потім ооцити запліднюють спермою, а отримані ембріони або переносять у порожнину матки реципієнтки, або кріоконсервують.
За даними Центрів із контролю та профілактики захворювань США (CDC, 2022), показники успішності вагітності з використанням донорських яйцеклітин є суттєво вищими, ніж із власними клітинами у жінок після 40 років. Середній показник народжуваності живих дітей на один цикл із донорськими ооцитами становить близько 40–50%, тоді як для жінок, які використовують власні яйцеклітини після 42 років, цей показник падає нижче 5%.
Міжнародна перспектива
Згідно з даними Європейського товариства репродукції людини та ембріології (ESHRE, 2021), в Європі щорічно проводиться понад 50 000 циклів із використанням донорських яйцеклітин. Провідними країнами світу в цій галузі є:
-
Іспанія — на неї припадає майже 60% усіх циклів в Європі;
-
Чехія та Греція — головні хаби завдяки доступності програм та високій якості роботи клінік;
-
Сполучені Штати — понад 18 000 циклів на рік (ASRM, 2022).
Переспрямування пацієнтів у межах транскордонної репродуктивної допомоги є поширеним явищем. Проте дослідження, опубліковане в журналі Human Reproduction (2019), показало, що лише 20–25% пацієнтів в Європі проходять процедуру ЕКЗ з донорськими яйцеклітинами за межами своєї рідної країни.
Психологічні аспекти
Мотивація донорів є багатогранною. Дослідження, проведене Söderström-Anttila et al. (2016), виявило, що понад 65% донорів назвали своєю головною мотивацією «бажання допомогти іншій жінці стати матір'ю», тоді як фінансова компенсація відігравала меншу роль.
Для реципієнтів ключове значення має психологічна підтримка. Дослідження, опубліковане в журналі Fertility and Sterility (2018), показало, що понад 70% пар зазначили, що консультування перед початком ЕКЗ з донорською яйцеклітиною допомогло їм знизити рівень стресу та полегшило прийняття рішень.
Майбутні напрями досліджень
Біомедична наука шукає способи зменшити залежність від людського донорства. До перспективних розробок належать:
-
Дозрівання in vitro (IVM) — технологія, що дозволяє незрілим яйцеклітинам дозрівати поза тілом жінки;
-
Ооцити, отримані зі стовбурових клітин — цей підхід усе ще перебуває на стадії експериментів, але згідно з дослідженнями журналу Nature (2021), він має величезний потенціал для лікування безпліддя в майбутньому.